Жива-парафія
Під керівництвом місцевого єпископа та в тісному сопричасті з ним, парафія відіграє особливу роль у Церкві. Адже саме в парафії віруючі найчастіше зустрічаються з Христом через християнське навчання, спільну молитву і служіння ближньому. Плекаючи та оживляючи парафії, ми тим самим плекаємо та оживляємо цілу Церкву.
Складові живої парафії:
- Боже Слово і Катехизація (Кериґма) – пізнання правд віри і їх втілення в щоденне життя.
- Літургія і Молитва – участь в літургійному, таїнственному та молитовному житті на освячення Божого Люду.
- Служіння Ближньому (Дияконія) – приділення особливої уваги потребуючим, як у самій же парафії, так і поза нею.
- Провід - Управління дарами – служіння Єпископа з душпастирями у співпраці з мирянами в управлінні дарами (часу, таланту і скарбу) на спільну користь.
- Сопричастя-Єдність (Кінонія) - плекання духовної єдності Христової Церкви та сприяння єдності всіх християн (екуменізм).
- Місійний Дух – свідчення про своє життя в Христі, запрошуючи інших до участи у ньому.
Загальні характеристики УГКЦеркви:
- Східнохристиянська спадщина – свідомість і плекання духовного скарбу візантійсько-київської традиції: літургії, богослов’я, духовності і дисципліни.
- Спрямованість до особи – переконання, що Христос є Дорогою, Правдою і Життям для кожної людини.
- Дух самовідречення Христа ради (Кенозіс) – готовність до самопожертви серед випробувань у вірі.
- Свідчення і служіння єдності з Наступником Апостола Петра – приналежність до Вселенської (Католицької) Церкви, як вірність Христовій молитві: “щоб всі були одно”.
- Доступність і відкритість - готовність ділитися своїми духовними скарбами з усіма, хто прагне зустрічі з Христом.